11 січня – Всесвітній день "дякую"
Стародавні мудреці вважали, що найбільша розкіш у житті – це розкіш людського спілкування. Тож українству споконвіку притаманні доброзичливість, чуйність, гуманізм та висока етична культура., в основі котрих лежить прагнення до злагоди та порозуміння.
Одним з найпоширеніших виявів чемності та ввічливості в Україні є слово ”дякую”. Ми промовляємо його впродовж всього життя.
Дякую ( дякувати, дяка) – висловлювати, виражати подяку.Бути вдячним за щось. Уживається, як слово, котрим виражається вдячність, за зроблене добро, виявлену увагу.
Слово має численні підсиленні форми: ‘’гарно дякую‘’, ‘’файно дякую ‘’, ‘’ красно (красненько дякую)‘’,дуже дякую, які можуть в залежності від обставин, набувати емоційного забарвлення : виявляти елементарну подяку, задоволення, незадоволення, захват і навіть глузування. До того ж вимовляються з різною інтонацією.
Не випадково слово ”дякую”стало частиною народного фольклору: ‘’Дякую тому, хто поїть і годує, та двічі тому, хто, хліб – сіль пам’ятає ‘’, ‘’Дякуєм цьому дому, не підемо до іншого ‘’, ‘’Спасибі додому не принесеш ‘’...
”Дякую” – слово справді чарівне, як то нас вчили дітьми. Бо як може бути не чарівним те, що викликає усмішку та радість. Сказати ”дякую” завжди приємно , бо слово має подвійний позитивний вплив: на того кого дякують, й на того хто дякує. Від добрих справ, за котрі ще й висловлюють подяку – стає світліше та приємніше на душі.
Коли, де, і за що дякувати – залежить від вибору самої людини, та від її виховання. Є люди, які не дякують взагалі ні за що, бо вважають, що це не правильно чи просто хтось не заслуговує на їх подяку. Інші дякують за все і всюди, не зважаючи на те, чи є в тому потреба. Попри все, якщо й нема за що дякувати, а людина дякує – це робить її доброзичливішою. Подяка –прояв ввічливості. Вона – найкраща кінцівка коротенького спілкування.
Промовлена з посмішкою, - дарує радість і добро навколишньому світу. Тож дякуйте і посміхайтесь. І уявіть, настільки досконалішим стане світ завдяки вам.
Одним з найпоширеніших виявів чемності та ввічливості в Україні є слово ”дякую”. Ми промовляємо його впродовж всього життя.
Дякую ( дякувати, дяка) – висловлювати, виражати подяку.Бути вдячним за щось. Уживається, як слово, котрим виражається вдячність, за зроблене добро, виявлену увагу.
Слово має численні підсиленні форми: ‘’гарно дякую‘’, ‘’файно дякую ‘’, ‘’ красно (красненько дякую)‘’,дуже дякую, які можуть в залежності від обставин, набувати емоційного забарвлення : виявляти елементарну подяку, задоволення, незадоволення, захват і навіть глузування. До того ж вимовляються з різною інтонацією.
Не випадково слово ”дякую”стало частиною народного фольклору: ‘’Дякую тому, хто поїть і годує, та двічі тому, хто, хліб – сіль пам’ятає ‘’, ‘’Дякуєм цьому дому, не підемо до іншого ‘’, ‘’Спасибі додому не принесеш ‘’...
”Дякую” – слово справді чарівне, як то нас вчили дітьми. Бо як може бути не чарівним те, що викликає усмішку та радість. Сказати ”дякую” завжди приємно , бо слово має подвійний позитивний вплив: на того кого дякують, й на того хто дякує. Від добрих справ, за котрі ще й висловлюють подяку – стає світліше та приємніше на душі.
Коли, де, і за що дякувати – залежить від вибору самої людини, та від її виховання. Є люди, які не дякують взагалі ні за що, бо вважають, що це не правильно чи просто хтось не заслуговує на їх подяку. Інші дякують за все і всюди, не зважаючи на те, чи є в тому потреба. Попри все, якщо й нема за що дякувати, а людина дякує – це робить її доброзичливішою. Подяка –прояв ввічливості. Вона – найкраща кінцівка коротенького спілкування.
Промовлена з посмішкою, - дарує радість і добро навколишньому світу. Тож дякуйте і посміхайтесь. І уявіть, настільки досконалішим стане світ завдяки вам.
джерело https://library.udau.edu.ua/novini/11-sichnya-vsesvitnij-den-spasibi.html
Немає коментарів:
Дописати коментар